Article 3

Мандруючи дорогами України  помітили симпатичний звичай: вздовж доріг - в основному, путівців - між селами, де мало їздить машин -  висаджені плодові дерева.
Коли  ми в кінці літа їздили на Західну, то якщо звертати з Вінницької траси на Бердичів - росте величезна, кілометрів на 10, алея яблук різних сортів, груш, слив.
Там ростуть мої улюблені "донешти" - яблука дитинства.
На тому тижні в Київській області, ми натикнулись на схожу алею з  абрикосами.
Моя мама, коли їй хочеться охарактеризувати щось досконале, вона каже на це: "як щастя".
От я досі їм абрикоси сорту "щастя" - круглі, великі-великі,медові,   яскраві, як маленькі сонечка.
Мням!