Казочка про Бову Королевича існує в українській і російській культурі. В російській називається "Повесть о храбром витязе Бове-королевиче"
В Росії і всяки картинки по цій казці малювали, наприклад, такі:
![]()
Сам Бова - герой російського фолькльору, писаний і мальований - лубки з ним виходили аж по початок 20 століття, він герой богатирської повісті в сотнях варіантів. Літературну обробку "Бови"зробив Радіщев, а Пушкін збирався написати по ній поему - збереглись намітки.
"Бова Королевич"став відомим у Росії з 18 століття, а в Україні трохи раніше - з 17. (деякі російські дослідники вважають, що раніше).
Між тим, "Бова Королевич" - це Сказання про лицаря Бово д'Антона - куртуазна середньовічна поема, що виникла у Франції в 13 століттіі , в 14 ст. була перекладена італійською, потім її переклали сербо-хорвати на свій варіант старослов'янської, потім вона потрапила на територію суч.Білорусі - тут її теж переклали, вже на місцевий варіант сталослов'янської - і так вона завоювала популярність і у нас (відносну), а в Росії - шалену.
От здавалось би - де Франція, де ми, тим більше де Росія. А так поступово-поступово дійшло і проникло, адаптувалось і вже рідне. І хіба тільки це?
В Росії і всяки картинки по цій казці малювали, наприклад, такі:
Сам Бова - герой російського фолькльору, писаний і мальований - лубки з ним виходили аж по початок 20 століття, він герой богатирської повісті в сотнях варіантів. Літературну обробку "Бови"зробив Радіщев, а Пушкін збирався написати по ній поему - збереглись намітки.
"Бова Королевич"став відомим у Росії з 18 століття, а в Україні трохи раніше - з 17. (деякі російські дослідники вважають, що раніше).
Між тим, "Бова Королевич" - це Сказання про лицаря Бово д'Антона - куртуазна середньовічна поема, що виникла у Франції в 13 століттіі , в 14 ст. була перекладена італійською, потім її переклали сербо-хорвати на свій варіант старослов'янської, потім вона потрапила на територію суч.Білорусі - тут її теж переклали, вже на місцевий варіант сталослов'янської - і так вона завоювала популярність і у нас (відносну), а в Росії - шалену.
От здавалось би - де Франція, де ми, тим більше де Росія. А так поступово-поступово дійшло і проникло, адаптувалось і вже рідне. І хіба тільки це?