Я ще пам"ятаю кеш"ю в "київському торті". Мабуть, старію...:(((
В дитинстві я не любила нічого солодкого, крім "київського торту", "наполеона" і цукерок "пташине молоко". В "наполеоні" мене приваблювало тісто - крихке, в "київському" тісто було сухе, а начинка "пташиного молока" була не дуже солодка. І це було прекрасно:).
Як ото люди люблять "лимонне" тістечко або будь-що з великою кількістю масляного крема мені і зараз незрозуміло.
А, нє - я ще "язички" любила. В кондитерській біля школи продавались. 13 копійок... черга із школярів на великій перерві...
Київській торт інколи попадався і найбільш цінне, що в ньому було - це горіхи. (і зараз для мене солодке - тільки те, де є горіхи).
Без горіхів десерт справжнім десертом вважатися не може:).
Кеш"ю можна було зустріти тільки в торті. Я знімала ложечкою крем - віддавала його татові або викидала, якщо тата не було під рукою, і насолоджувалась...В кусочку торта можна було вполювати три-чотири довгастих, дивного смаку і ще більш екзотичної назви кеш"ю.
А найбільш екзотичними горіхами, які можна було купити в вільній торгівлі в моєму дитинстві - був арахіс у власному ж лушпинні. На Бесарабці продавався.
Ну, власне, спомини мені навіяло два куска "київського торту" які я впорола. Жах, скільки це калорій:((. І скільки вечерь тепер придеться пропустити...
А раніше... *замріяно* - їж-їж скільки влізе і все одно, як трісочка...ех-хе-хе.
В дитинстві я не любила нічого солодкого, крім "київського торту", "наполеона" і цукерок "пташине молоко". В "наполеоні" мене приваблювало тісто - крихке, в "київському" тісто було сухе, а начинка "пташиного молока" була не дуже солодка. І це було прекрасно:).
Як ото люди люблять "лимонне" тістечко або будь-що з великою кількістю масляного крема мені і зараз незрозуміло.
А, нє - я ще "язички" любила. В кондитерській біля школи продавались. 13 копійок... черга із школярів на великій перерві...
Київській торт інколи попадався і найбільш цінне, що в ньому було - це горіхи. (і зараз для мене солодке - тільки те, де є горіхи).
Без горіхів десерт справжнім десертом вважатися не може:).
Кеш"ю можна було зустріти тільки в торті. Я знімала ложечкою крем - віддавала його татові або викидала, якщо тата не було під рукою, і насолоджувалась...В кусочку торта можна було вполювати три-чотири довгастих, дивного смаку і ще більш екзотичної назви кеш"ю.
А найбільш екзотичними горіхами, які можна було купити в вільній торгівлі в моєму дитинстві - був арахіс у власному ж лушпинні. На Бесарабці продавався.
Ну, власне, спомини мені навіяло два куска "київського торту" які я впорола. Жах, скільки це калорій:((. І скільки вечерь тепер придеться пропустити...
А раніше... *замріяно* - їж-їж скільки влізе і все одно, як трісочка...ех-хе-хе.