25 липня 1652 року було весілля. Ні, Весілля! Опецькуватий як біб батько нареченої ховав в чорній бородіі затаєну кволу посмішку, а в очах недобрий блиск.
Вбраныі в шовк і парчу гості осудливо шушукались, схиляючись одне до одного кружевним жабо.
Звуки запального танцю, чужого в цій стороні, витісняли повітря і наповнювали душі присутніх змішаним відчуттям шалу, захоплення і розтрощеної гордощі - шлюб був нерівний і запросто міг проходити під римським гаслом "горе переможеним!". Син Господаря, п'ять племінників - сини двох рідних братів і найближчі бояри прямо зараз перебували в заложниках у, получається, свата - холєрно, як далеко, аж в Чигирині.
В середині зали лихо відбивали закаблуки женихові дружки і свати.
Наречений і наречена сиділи спокійно , чинно. Обоє були вдягнуті по тодішній моді - в східне вбрання, на голові нареченого красувався тюрбан, прикрашений дорогим пером білої цаплі. Його молоде обличчя видавало, що цій людині в 21 рік "пощастило" пройти багато і, якщо і було воно колись безтурботне і лагідне - то пережите стерло цей вираз без сліду. Видно було, що цей чоловік мав характер берсерка.
Він та його найближчі були вдягнуті багато, але цього не можна було сказати про весь почет - серед супроводу були люди, найдорожчою прикрасою яких був довгий оселедець і вуса. Воно, власне, і не дивно -весільний почет був нескромний - декілька тисячний. Власне, це була армія, що завоювала в 1650 році Яси, а півтора місяця назад розмела армію гетьмана Калиновського в битві під Батогом, а голову самого гетьмана посадила на палю (до слова, начебто він до того сватався до Розанди) і примусила правителя Молдови дати згоду на шлюб воєводиної дочки Розанди і гетьманського старшого сина - Тимофія.
Неподалік від того місця, де сиділи наречені, почулась якась розмова. Свашка Стаська Курпичка, зауваживши невдоволені обличчя молдавських вельмож гостро зауважила:
«Чи ми до вас на кепство приїхали? Коли ви пишніші від нас, то чому свою дочку за козака даєте?»
Очі молодого насмішкувато блиснули, він рвучко піднявся, взяв на руки ніжну як лілея молоду, виніс її в коло - музики вдарили! - і закрутив її в танці. Крапку в танці поставив довгий-довгий поцілунок при всіх...
Всі вже, певно, здогадались, що це було весілля Тимофія Хмельницького і Розанди Лупул - дочки Господаря Молдови Василя Лупула (Лупу). Тодішня Молдова - це частина теперішньої Румунії. Ми вважаємо Україну прохідним двором зі Сходу на Захід і з Півдня на Північ, але ми просто погано знаємо історію Молдови.
Як відомо, ніщо так не піднімає дух, як знаття того, що тобі не найгірше з усіх. Молдова - це така збірка різних князівств, по якій якої тільки холєри мами люду не топталося - угорці, поляки, румуни, татари, турки, українці.
Шлюб Розанди і Тиоша був одним із акордів в довгограючій політичній комбінації Богдана Хмельницького по легитимізації династії Хмельницьких на троні України і створенні пояса союзників. Крім того, що Лупул сам по собі управляв чималою територією, його старша дочка, сестра Розанди - була заміжня за одним із найбагатших і найвпливовіших і найродовитішх вельмож Східної Європи - Яном Радивілом, Великим Гетьманом Литовським. (Гостра, як перець Галина Журба писала, що Радивіл - то зполонізоване прізвище...Рябовіл).
Цим шлюбом, крім династичних, Хмельницький добивався декількох цілей - позиції України в Подунав'ї і на Балканах міцнішали, Польща була позбавлена союзника, діти Розанди і Тимоша мали право на Молдавський престол, через Марію, сестру Розанди Хмельницький мав вихід на Радивіла і шанс перетягнути його на свій бік (що частково вдалося - два брати Радивіли - Януш і Богуслав перейшли на сторону шведського короля Карла Х Густава, союзника Гетьмана і, відповідно, стали воювати проти Польщі від чого та трохи не кирдикнулась, що через пару століть надихнуло на знамениту "трилогію"Генрика Сенкевича, а Єжи Гофмана на фільм "Вогнем і мечем", з якого українці, за браком власного кіно, нарізають патріотичні кліпи на ютубі).
А ще Хмельницький збирався видати котрусь із своїх дочок за валашського Господаря, самого Лупу пересадити на трансільванський престол.
В наші демократичні , чи скоріш простецькі часи ми навіть не розуміємо, що в той час означало мати не просто владу і титул, а ще й Кров і Рідню. Хмельницькі хоч і були шляхтичами і і могли похвалитись, що їхній предок Венжик Хмельницький був другим, після Лянцкоронського козацьким гетьманом (перша половина 15 ст), все ж таки по матері - Ганні Сомко були з міщан.
"Правда то є, що я - лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем Руським", - так заявив Хмельницький у 1649 році і це був не пустий епатаж перед польською делегацією, це був плані дій, реалізації якого Хмель присвятив залишок свого життя.
В часи, коли батько Хмель давав чьосу пихатим магнатам і королям і грав першу скрипку в складному політичному вузлі Східної Європи- були часами, коли в мистецтві безроздільно панував Рембрандт.
Він мав багаточисленних учнів, а слава його була така велика, що кожний заможний пан, що відвідував Амстердам - бажав мати портрет від Рембрандта.
І якщо не самого Рембрандта, то хоча б в його стилі - що і задовольнялось багаточисленними учнями Майстра. Можна сказати, що все було поставлено на "поток". До останнього часу вважалось, що пензлю Рембрандта належить 800 картин, розкиданих по різним збіркам музеїв і колекцій, а після великого дослідницького проекту по автентичності його картин список скоротився до 350.
Ці, хто дочитав до цього місця, мабуть дивується, де Крим, де Рим - де Рембрандт, де Хмельницький і який зв'язок між одним із найкращих вершників Європи, який за свідченням Павла Алепського: "«стріляв з лука правою рукою і лівою, рубав шаблею, стріляв з рушниці з-під черева свого коня і так побивав ворогів» і художником, що запалив своєю темнуватою, стриманою палітрою і пристрастною манерою багатьох послідовників?
Та просто все. Два портрети. Два весільних портрети - Тимоша і Розанди.
![]()
![]()
Рембрандтовський стиль особливо відчувається в портреті Тимоша. В три чверті розвернута постать (зі спини) в непорушній позі - набуває енергійності і здається рухомою, світло, що падає на очі - увиразнює нахабний погляд темних очей і заодно підкреслює великий тюрбан.
Якщо портрет Тимоша втілює в собі енергійність і деяку чоловічу брутальність, то портрет Розанди - більш ліричний, художником схоплений розумний вираз обличчя (Розанда знала декілька мов і схоже від природи не була тупою), але разом з тим художник підкреслив і її покірність.
Вона теж вдягнута в турецький тюрбан - одяг подібного зразка був популярний в ті часи не тільки в Україні-Молдавії-Польщі, а й взагалі в Європі - володінняОсманської імперії закінчувались десь під Австрією, в різний час Франція ходила в союзниках Османів, а Венеція і Мальтійський орден, благословенні Папою, вели перманентні війни з турками в Егейському і Середземному морях.
Небезпека завжди стимулює увагу і збуджує цікавість. (хе-хе, якби не більшовики з їх експансією "світової революції" - російська література навряд чи вивчалась в західних університетах).
Поставлені поряд - ці портрети виглядають дуже гармонійно.
Ким і коли і де саме були написані ці портрети, певно, назавжди залишиться таємницею. Але скоріш за все це був якийсь учень Рембрандта... Орієнтуючись на записи диякона Павла Алепського портрети були написані з натури.
Парочка голандців в той час ошивалась по Україні - Абрагам ван Вестерфельд і Вільгельм Гондіус - обидва, до речі, були на службі у Радивілів, але схоже був ще третій голандець, учень Рембрандта.
Відомо , що шлюб не був вдалим, хоча , за свідченням очевидців, схоже, що Тиміш і Розанда тягнулись одне до одного і в них могла вийти нормальна, а не тільки династична (отже за розрахунком) сім'я.
Але. Але. Рок..
За декілька місяців після весілля Василя Лупу завдяки змові зкинули з молдавського престолу і він побіг до свата просити про допомогу. Богдан не був зацікавлений мати в сватах відставного правителя і він мусив, хоч справи в Україні йшли не блискуче, надати Василє військову допомогу.
Заключивши з султаном угоду про те, що молдавські князівства перейдуть під його контроль, Хмельницький довірив командування військом Тимошу.
В кінці травня 1653 року козацьке військо зайняло Яси - столицю Молдови, розгромивши волоське-семиградське військо. Тут би тестю і заспокоїтись, алеапетит приходить під час обідуВасиль почав підбивати зятя продовжувати похід. Чи то бажаючи вгодити своїй дружині, чи то просто потураючи своїй запальній вдачі, Тиміш, не дивлячись на остороги радників, яких приставив до нього батько - вирішує продовжити похід і переходить кордон Волощини. Спочатку справи йшли непогано, було виграна битва під Фокшанами, армія практично дійшла до столиці Валахії - Бухаресту. І тут була... розгромлена в бою під Фінтами.
На боці Валахії і Трансильванії відкрито виступила Польща, в Україні виник бунт - знесилені довгою війною, мором і грабіжництвом татарських союзників рядові козаки відмовлялись іти воювати в якусь там Молдову за інтереси албанця Лупула. Хмельницькому ледве-ледве вдалось утихомирити козацтво.
Залишкам війська під командуванням Тимоша ворог вчергове наніс поразку, а в цей час султан назначив правителем Молдови (це князівство було васальним Османам) Георгііци, який і скинув з трону Лупу і переміг військо Тимоша - тим самим вдарив під дих Хмеля.
Зірки не складались на користь планів Хмельницького.
Тим не менш, Богдан зробив ще одну спробу посадити на молдавський трон Лупу і в кінці літа 1653 року посилає невеликий, у 8 тисяч, експедиційний корпус Тимоша до Сучави.
Невдовзі місто було взяте козаками. Але ненадовго. Об'єднані війська Юрія Ракоци, Матея Басараба і Стефана Георгіци (князів Трансильванії, Валахії і Молдови) взяли в облогу Сучаву.
Під час однієї контратаки 15 вересня Тимофій Хмельницький був убитий...
Не дивлячись на загибель командира, сучавський гарнізон не здався, за деякий час було укладено почесне перемир'я, козацьке військо при повному озброєнні вийшло з фортеці, забравши тіло командира, і відійшло в Україну.
Зі смертю Тимофія закінчився експансійний дунайська-балканський напрямок політики Хмельницького і мрії про династію.
Розанда в кінці грудня того ж року народила двох близнюків. Відомо, що вдова довгий час жила в Чигирині, потім в Рашкові. За іншою версією, в Ясах - коли молдавський престол зайняв її брат Стефаніца (небезпечний то був трон - не засиджувались на ньому чомусь) вона жила в Ясах, де і була в кінці-кінців убита поляками, як невістка гаряче ними любимого (в лапках) Богдана-Зиновія Хмельницького.
Яка була доля близнюків незрозуміло, окрім того, що ні в яких політичних розкладах тієї пори вони участі не брали. Отже - померли ще не досягнувши дорослого віку.
Василя Лупу було схоплено ворогами в рік смерті зятя і кинуто в Стамбулі тюрьму, де він за рік і помер.
![]()
Василь Лупу - фреска. Ateneul Român.Бухарест
![]()
Богдан Хмельницький. гравюра Вільгельма Гондіуса за малюнком Абрагама Вестерфельда.
P.S. на жаль, кращої якості портрети Розанди і Тимоша мені знайти не вдалось. Мені обіцяли зробити знімки цих портретів у Львівському історичному музеї, де вони і знаходяться, але щось, видно, не зрослось. Традиційно вже - як у кого буде змога відвідати тамтешній музей - сфотографуйте, будь ласка, і повісьте в інтернеті.
Вбраныі в шовк і парчу гості осудливо шушукались, схиляючись одне до одного кружевним жабо.
Звуки запального танцю, чужого в цій стороні, витісняли повітря і наповнювали душі присутніх змішаним відчуттям шалу, захоплення і розтрощеної гордощі - шлюб був нерівний і запросто міг проходити під римським гаслом "горе переможеним!". Син Господаря, п'ять племінників - сини двох рідних братів і найближчі бояри прямо зараз перебували в заложниках у, получається, свата - холєрно, як далеко, аж в Чигирині.
В середині зали лихо відбивали закаблуки женихові дружки і свати.
Наречений і наречена сиділи спокійно , чинно. Обоє були вдягнуті по тодішній моді - в східне вбрання, на голові нареченого красувався тюрбан, прикрашений дорогим пером білої цаплі. Його молоде обличчя видавало, що цій людині в 21 рік "пощастило" пройти багато і, якщо і було воно колись безтурботне і лагідне - то пережите стерло цей вираз без сліду. Видно було, що цей чоловік мав характер берсерка.
Він та його найближчі були вдягнуті багато, але цього не можна було сказати про весь почет - серед супроводу були люди, найдорожчою прикрасою яких був довгий оселедець і вуса. Воно, власне, і не дивно -весільний почет був нескромний - декілька тисячний. Власне, це була армія, що завоювала в 1650 році Яси, а півтора місяця назад розмела армію гетьмана Калиновського в битві під Батогом, а голову самого гетьмана посадила на палю (до слова, начебто він до того сватався до Розанди) і примусила правителя Молдови дати згоду на шлюб воєводиної дочки Розанди і гетьманського старшого сина - Тимофія.
Неподалік від того місця, де сиділи наречені, почулась якась розмова. Свашка Стаська Курпичка, зауваживши невдоволені обличчя молдавських вельмож гостро зауважила:
«Чи ми до вас на кепство приїхали? Коли ви пишніші від нас, то чому свою дочку за козака даєте?»
Очі молодого насмішкувато блиснули, він рвучко піднявся, взяв на руки ніжну як лілея молоду, виніс її в коло - музики вдарили! - і закрутив її в танці. Крапку в танці поставив довгий-довгий поцілунок при всіх...
Всі вже, певно, здогадались, що це було весілля Тимофія Хмельницького і Розанди Лупул - дочки Господаря Молдови Василя Лупула (Лупу). Тодішня Молдова - це частина теперішньої Румунії. Ми вважаємо Україну прохідним двором зі Сходу на Захід і з Півдня на Північ, але ми просто погано знаємо історію Молдови.
Як відомо, ніщо так не піднімає дух, як знаття того, що тобі не найгірше з усіх. Молдова - це така збірка різних князівств, по якій якої тільки холєри мами люду не топталося - угорці, поляки, румуни, татари, турки, українці.
Шлюб Розанди і Тиоша був одним із акордів в довгограючій політичній комбінації Богдана Хмельницького по легитимізації династії Хмельницьких на троні України і створенні пояса союзників. Крім того, що Лупул сам по собі управляв чималою територією, його старша дочка, сестра Розанди - була заміжня за одним із найбагатших і найвпливовіших і найродовитішх вельмож Східної Європи - Яном Радивілом, Великим Гетьманом Литовським. (Гостра, як перець Галина Журба писала, що Радивіл - то зполонізоване прізвище...Рябовіл).
Цим шлюбом, крім династичних, Хмельницький добивався декількох цілей - позиції України в Подунав'ї і на Балканах міцнішали, Польща була позбавлена союзника, діти Розанди і Тимоша мали право на Молдавський престол, через Марію, сестру Розанди Хмельницький мав вихід на Радивіла і шанс перетягнути його на свій бік (що частково вдалося - два брати Радивіли - Януш і Богуслав перейшли на сторону шведського короля Карла Х Густава, союзника Гетьмана і, відповідно, стали воювати проти Польщі від чого та трохи не кирдикнулась, що через пару століть надихнуло на знамениту "трилогію"Генрика Сенкевича, а Єжи Гофмана на фільм "Вогнем і мечем", з якого українці, за браком власного кіно, нарізають патріотичні кліпи на ютубі).
А ще Хмельницький збирався видати котрусь із своїх дочок за валашського Господаря, самого Лупу пересадити на трансільванський престол.
В наші демократичні , чи скоріш простецькі часи ми навіть не розуміємо, що в той час означало мати не просто владу і титул, а ще й Кров і Рідню. Хмельницькі хоч і були шляхтичами і і могли похвалитись, що їхній предок Венжик Хмельницький був другим, після Лянцкоронського козацьким гетьманом (перша половина 15 ст), все ж таки по матері - Ганні Сомко були з міщан.
"Правда то є, що я - лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем Руським", - так заявив Хмельницький у 1649 році і це був не пустий епатаж перед польською делегацією, це був плані дій, реалізації якого Хмель присвятив залишок свого життя.
В часи, коли батько Хмель давав чьосу пихатим магнатам і королям і грав першу скрипку в складному політичному вузлі Східної Європи- були часами, коли в мистецтві безроздільно панував Рембрандт.
Він мав багаточисленних учнів, а слава його була така велика, що кожний заможний пан, що відвідував Амстердам - бажав мати портрет від Рембрандта.
І якщо не самого Рембрандта, то хоча б в його стилі - що і задовольнялось багаточисленними учнями Майстра. Можна сказати, що все було поставлено на "поток". До останнього часу вважалось, що пензлю Рембрандта належить 800 картин, розкиданих по різним збіркам музеїв і колекцій, а після великого дослідницького проекту по автентичності його картин список скоротився до 350.
Ці, хто дочитав до цього місця, мабуть дивується, де Крим, де Рим - де Рембрандт, де Хмельницький і який зв'язок між одним із найкращих вершників Європи, який за свідченням Павла Алепського: "«стріляв з лука правою рукою і лівою, рубав шаблею, стріляв з рушниці з-під черева свого коня і так побивав ворогів» і художником, що запалив своєю темнуватою, стриманою палітрою і пристрастною манерою багатьох послідовників?
Та просто все. Два портрети. Два весільних портрети - Тимоша і Розанди.
Рембрандтовський стиль особливо відчувається в портреті Тимоша. В три чверті розвернута постать (зі спини) в непорушній позі - набуває енергійності і здається рухомою, світло, що падає на очі - увиразнює нахабний погляд темних очей і заодно підкреслює великий тюрбан.
Якщо портрет Тимоша втілює в собі енергійність і деяку чоловічу брутальність, то портрет Розанди - більш ліричний, художником схоплений розумний вираз обличчя (Розанда знала декілька мов і схоже від природи не була тупою), але разом з тим художник підкреслив і її покірність.
Вона теж вдягнута в турецький тюрбан - одяг подібного зразка був популярний в ті часи не тільки в Україні-Молдавії-Польщі, а й взагалі в Європі - володінняОсманської імперії закінчувались десь під Австрією, в різний час Франція ходила в союзниках Османів, а Венеція і Мальтійський орден, благословенні Папою, вели перманентні війни з турками в Егейському і Середземному морях.
Небезпека завжди стимулює увагу і збуджує цікавість. (хе-хе, якби не більшовики з їх експансією "світової революції" - російська література навряд чи вивчалась в західних університетах).
Поставлені поряд - ці портрети виглядають дуже гармонійно.
Ким і коли і де саме були написані ці портрети, певно, назавжди залишиться таємницею. Але скоріш за все це був якийсь учень Рембрандта... Орієнтуючись на записи диякона Павла Алепського портрети були написані з натури.
Парочка голандців в той час ошивалась по Україні - Абрагам ван Вестерфельд і Вільгельм Гондіус - обидва, до речі, були на службі у Радивілів, але схоже був ще третій голандець, учень Рембрандта.
Відомо , що шлюб не був вдалим, хоча , за свідченням очевидців, схоже, що Тиміш і Розанда тягнулись одне до одного і в них могла вийти нормальна, а не тільки династична (отже за розрахунком) сім'я.
Але. Але. Рок..
За декілька місяців після весілля Василя Лупу завдяки змові зкинули з молдавського престолу і він побіг до свата просити про допомогу. Богдан не був зацікавлений мати в сватах відставного правителя і він мусив, хоч справи в Україні йшли не блискуче, надати Василє військову допомогу.
Заключивши з султаном угоду про те, що молдавські князівства перейдуть під його контроль, Хмельницький довірив командування військом Тимошу.
В кінці травня 1653 року козацьке військо зайняло Яси - столицю Молдови, розгромивши волоське-семиградське військо. Тут би тестю і заспокоїтись, але
На боці Валахії і Трансильванії відкрито виступила Польща, в Україні виник бунт - знесилені довгою війною, мором і грабіжництвом татарських союзників рядові козаки відмовлялись іти воювати в якусь там Молдову за інтереси албанця Лупула. Хмельницькому ледве-ледве вдалось утихомирити козацтво.
Залишкам війська під командуванням Тимоша ворог вчергове наніс поразку, а в цей час султан назначив правителем Молдови (це князівство було васальним Османам) Георгііци, який і скинув з трону Лупу і переміг військо Тимоша - тим самим вдарив під дих Хмеля.
Зірки не складались на користь планів Хмельницького.
Тим не менш, Богдан зробив ще одну спробу посадити на молдавський трон Лупу і в кінці літа 1653 року посилає невеликий, у 8 тисяч, експедиційний корпус Тимоша до Сучави.
Невдовзі місто було взяте козаками. Але ненадовго. Об'єднані війська Юрія Ракоци, Матея Басараба і Стефана Георгіци (князів Трансильванії, Валахії і Молдови) взяли в облогу Сучаву.
Під час однієї контратаки 15 вересня Тимофій Хмельницький був убитий...
Не дивлячись на загибель командира, сучавський гарнізон не здався, за деякий час було укладено почесне перемир'я, козацьке військо при повному озброєнні вийшло з фортеці, забравши тіло командира, і відійшло в Україну.
Зі смертю Тимофія закінчився експансійний дунайська-балканський напрямок політики Хмельницького і мрії про династію.
Розанда в кінці грудня того ж року народила двох близнюків. Відомо, що вдова довгий час жила в Чигирині, потім в Рашкові. За іншою версією, в Ясах - коли молдавський престол зайняв її брат Стефаніца (небезпечний то був трон - не засиджувались на ньому чомусь) вона жила в Ясах, де і була в кінці-кінців убита поляками, як невістка гаряче ними любимого (в лапках) Богдана-Зиновія Хмельницького.
Яка була доля близнюків незрозуміло, окрім того, що ні в яких політичних розкладах тієї пори вони участі не брали. Отже - померли ще не досягнувши дорослого віку.
Василя Лупу було схоплено ворогами в рік смерті зятя і кинуто в Стамбулі тюрьму, де він за рік і помер.
Василь Лупу - фреска. Ateneul Român.Бухарест
.jpg)
Богдан Хмельницький. гравюра Вільгельма Гондіуса за малюнком Абрагама Вестерфельда.
P.S. на жаль, кращої якості портрети Розанди і Тимоша мені знайти не вдалось. Мені обіцяли зробити знімки цих портретів у Львівському історичному музеї, де вони і знаходяться, але щось, видно, не зрослось. Традиційно вже - як у кого буде змога відвідати тамтешній музей - сфотографуйте, будь ласка, і повісьте в інтернеті.