камерність

Розлетілися сни і мрії,
оддзвеніла весна, одійшла.
Зацвітають сльозами на віях
квіти щастя і квіти зла.
Вже не травень-пустун із нами,
не жасминів солодкий привіт,
горобиними вже ночами
тьмяно пахне липи цвіт.
Вже тріпочуть над нами крила
миготливих, палких блискавиць.
О не думай, що я безсила,
що боюся промінних птиць.
Я підставлю під зливу лиця
і піду крізь липневі вітри,
як ходила колись по птицю,
синю птицю дитячих мрій.
О, я знаю тепер багато:
синю птицю повік не знайти.
Я тепер за вогнем шарлату
буду в ніч горобину йти,
та коли у пітьмі незрячій
зацвітає пурпури цвіт,
кожний раз я так гірко плачу
за блакиттю весняних літ.

Вогонь і попіл, 1934

***

Весняним птахом заспівай,
Розлийся повінню широко,
Щоби життя ясний безкрай
В тобі шумів гучним потоком.
Ось розвивається бузок
В садах тюльпани паленіють
І з неба тисячі зірок
У кожне сердце ронять мрію.
І все одно укотре це
Весна блакиттю зацвітає,
Лише прийми з ясним лицем
Дари, що їм ціни немає.
Лиш вір уперто, вір і знай:
Колись з весною прийде зміна
І оживе твій світлий край,
Що зветься дзвінко "Україна".


Наталя Лівицька-Холодна. (*1902, Гельмязів — †2005, Канада)